пропорційний розвиток статевого апарату, що можливо досягти збалансованою годівлею. Так, годівля свинок має забезпечувати середньодобовий приріст в період дорощування в межах 600 г, тоді як в період з 60–90 кг маси тіла приріст повинен коливатися в межах 700 г та 91–130 кг маси тіла приріст — 500 г. Завдяки цій технології можна отримати повноцінну ремонтну свинку з живою масою 130–140 кг у віці 220–230 днів і товщиною шпику в точці Р2 16–20 мм (залежно від генетики) оптимальною для першого осіменіння. 

Крім того, не менш важливим елементом є розвиток молочної залози та стабілізація нейрогуморальної системи регуляції статевої циклічності. Адже відомо, що перше осіменіння ремонтних свинок бажано проводити за другим або третім статевим циклом. Це пов’язано з тим, що під час статевої циклічності (на фоні високого рівня естрогенів) інтенсивно розвивається міоепітелій молочної залози, що в майбутньому прямо пропор ційно відбивається на молочності свиноматки. Зазначені чинники впливатимуть на ефективне використання ремонтних свинок. 

Відомо, що оптимальним часом уведення сперми є період, найсприятливіший для зустрічі сперміїв із яйцеклітиною, що забезпечує високий рівень заплідненості. Насамперед визначається кратністю вибору свиноматок в охоті, кратністю осіменіння в одну охоту й інтервалом між ними. 

Передумови заплідненості

Більшість дослідників вважають, що для правильного розуміння переваг і недоліків рекомендованих до строків осіменіння ремонтних свиноматок і забезпечення високого рівня заплідненості потрібно враховувати такі передумови. 

Овуляція відбувається через 32–48 год від початку охоти й триває близько 4–6 год. 

Не слід забувати і про те, що на сьогодні в ремонтних свиноматок, як і в основних, немає ефективного інструменту встановлення часу овуляції. Всі наявні методики з приладів УЗД потребують удосконалення й адаптації з урахуванням типу датчика (зонда) самого приладу.

Для виявлення часу овуляції можна використовувати методику з кристалізації тічкового слизу, що тісно пов’язана з тест-мікроскопом Арбор. Суть методу полягає в кристалізації тічкового слизу у вигляді листка папороті, що вважається оптимальним часом для осіменіння. Однак, це не є експрес-методом. Додатково можна застосовувати оцінку змін статевої петлі у свиноматок. 

Зрозуміймо ще один важливий момент. У ремонтних свинок перше осіменіння це — стрес, тому близько 15–20% із них не проявляють рефлексу нерухомості. Крім того, будь-який стрес супрово джується знач ним виділенням адреналіну, що в свою чергу впливає на настання повноцінної овуляції, тобто овуляції може й не відбуватися у приблизно відомий строк, а, навпаки, блокується й відтягується на невизначений час. 

Спермії потрапляють у яйцепровід в найкоротший час після природного/штучного осіменіння з подальшим їх дозріванням у статевих органах самки (капацитація 4–6 год) і збереженням здатності до осіменіння протягом 10–12 год.

Цікавим є той факт, що виживаність сперміїв (на відміну від здатності запліднення) у статевих органах свиноматки може досягати й 72 год. 

Яйцеклітина здатна до запліднення протягом 10–12 год. Тому пізнє осіменіння в свою чергу зменшує вірогідність злиття яйцеклітини зі спермієм і збільшує ймовірність затримки розвитку ембріонів (ЗРЕ) або їх загибелі (ембріональна смертність). 

Занадто раннє осіменіння призводить до старіння сперміїв і нездатності їх до запліднення. У такому разі запліднення відбув ається, однак якість зиготи знижується, що супроводжується зменшенням плодючості та крупноплідності, в результаті чого ми вестимемо мову за гіпотрофію новонароджених поросят (морфологічну чи функціональну).

Через це за осіменіння свиноматок для забезпечення високого рівня заплідненості потрібно враховувати зазначені закономірності фізіології розмноження.

Вчасність осіменіння свиноматок залежить від кратності виявлення тварин в охоті. Якщо статеву охоту у свиноматок виявляють один раз на добу, то перше осіменіння проводять одразу й повторно через 24 год після першого введення сперми; за дворазового контролю охоти (з інтервалом 10–12 год) осіменіння свиноматок проводять одразу й повторно через 10–12 год після першого введення сперми (за «золотим» правилом штучного осіменіння — ранок-вечір-ранок); за трьох- або чотирьохразовому контролі охоти можливе одноразове осіменіння через 17–18 год після виявлення статевої охоти.

Техніка осіменіння 

Свині належать до тварин із матковим типом осіменіння, у яких сперма вводиться безпосередньо в матку. Крім того, свиноматки характеризуються значною довжиною рогів матки, що зумовлює збільшення об’єму спермодози.

Традиційно за штучного осіменіння сперму свиноматкам уводять в каудальну частину шийки матки, в результаті чого лише невелика кількість сперміїв досягає яйцепроводів. Тому перед спеціалістами господарств, насамперед техніками штучного осіменіння, завжди стоїть дилема вибору — завжди хочеться отримувати бажаний результат по заплідненості свиноматок і заощадити кошти на придбання не лише катетерів, а й витратних матеріалів загалом.

Після встановлення рефлексу нерухомості перед осіменінням протирають зовнішні статеві губи (вульву) сухим рушником чи одноразовою серветкою. Далі великим і вказівним пальцями однієї руки відтягують вульву вбік чи донизу, а другою рукою охоплюють нижню третину катетера й уводять його головкою знизу до верху під кутом 45° в піхву, а потім горизонтально на глибину 20–40 см (залежно від довжини піхви).

По верхній стінці піхви катетер направляють уперед до упору в шийку матки і після цього прокручують вліво на 180° навколо поздовжньої осі, одночасно штовхаючи катетер уперед на 8–10 см. 

Катетери мають відмінність не в довжині, а в товщині головки — для ремонтних свинок 1,5 см і для основних — 2 см в діаметрі. Хоча така закономірність спостерігається не завжди. Коли неправильно підібрано катетер (для основних і ремонтних свиноматок) і порушується техніка введення самого катетера, може спостерігатися підтікання сперми, особливо в ремонтних свинок (близько 20 мл сперми може витікати із зовнішніх статевих органів свиноматки). 

Вводити катетер слід обережно, не застосовуючи силу. Коли ж катетер вводиться повністю, його відтягують назад на 10–15 см, щоб запобігти введенню сперми в один із рогів матки. 

До вільної частини катетера, що виступає зі статевих органів свиноматки, приєдн ують туб, пакет чи флакончик зі спермою й ставлять у вертикальне положення для самовільного введення сперми. Якщо сперма самовільно не вводиться в матку, катетер відтягують трохи назад і, дочекавшись розслаблення м’язів матки, знову проштовхають уперед. Скорочення й розслаблення м’язів шийки матки відбувається ритмічно, приблизно кожні через 40–50 сек. 

Для зручності та полегшення осіменіння свиноматкам на ділянку попереку одягають спеціальний фіксувальний пояс, до якого приєднують пакети з дозою сперми. Уведення сперми зазвичай триває 3–4 хв, а інколи й до 15 хв. 

Після введення сперми катетер залишають у статевих органах свиноматки, доки він самовільно не вийде.

О.А. Бабань, кандидат ветеринарних наук, консультант ТОВ "Текро"

В.П. Щур, Д.В. Щур, лікарі ветеринарної медицини,  консультант ТОВ "Текро"